Ми, люди твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, Твоєї милости шукаємо. Згрішили ми і зла натворили – не зберегли ми, ні не вчинили, як повелів Ти нам. Земними бувши, до земних склонилися і лукаве вчинили перед лицем слави Твоєї. Тілесним похотям віддали ми себе, віддались у неволю гріхові і печалям житейським, відбігли від свого Владики. Убогі ми на добрі діла, окаянні через зле життя. Каємося, просимо, молимо:

Каємося із-за злих діл наших; просимо, щоб Ти страх свій післав у серця наші; молимо, щоб на страшному суді Ти помилував нас. Спаси, ущедри, споглянь, посіти, умилосердься, помилуй. Твої бо ми, твої створіння, ми діло рук твоїх. Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться? Якщо віддаси кожному за ділами його, хто ж спасеться? Бо в Тебе очищення, бо від Тебе милість і багате ізбавління. І душі наші в руках твоїх, і віддих наш у волі твоїй. Відколи бо Ти милостиво споглядаєш на нас – у мирі й добрі живемо; якщо ж Ти з гнівом споглядаєш –зникаємо, як рання роса, не встоїться бо порох перед бурею, і ми перед гнівом твоїм.